На Новому об'єднуються, щоб простягнути руку допомоги

Напередодні новорічних свят програма "Абзац!" відвідала загальноосвітню школу в селі Велика Фосня Житомирської області. Середньостатистичний сільський навчальний заклад не має необхідної для навчання техніки. Про цю школу розвідав журналіст "Абзацу!" Ріккі й розповів про неї всій Україні у своєму сюжеті. Вже через день він повернувся туди разом із командою "Абзацу!" Канал подарував дітям три комп’ютери, які були підключені відразу ж. Команда привезла сім м’ячів. А журналіст Надя Рогозіна презентувала цифровий фотоапарат.

 

Учні спеціально готувалися і зустріли гостей концертом.

 

 

– Найзворушливішим було те, як діти зустріли подарунки від Нового каналу – комп’ютери… Усе всередині стислося, коли малюки підійшли до них, як до незвіданих агрегатів… Те, до чого ми звикли, вони бачили вперше. Виявилося, що з усіх першокласників лише двоє знайомі з комп’ютером, – розповів Ріккі – Але вже через п’ять хвилин "відкопали" ігри й освоїли мишку… Коли занедбаний дитячий світ жадібно, вперше вбирає досягнення цивілізації, твої проблеми здаються нікчемними. Почуваєшся щасливим вже від того, що розділив цей захват із ними.

 

 

Журналіст інформаційно-розважальної програми Нового каналу активно співпрацює з благодійними організаціями. З його ініціативи вони разом із Лєночкою із "Педан-Притула Шоу" приєднався до поїздки соціальної волонтерської організації detdom.info. У суботу вони вирушили у Пугачовський дитячий будинок-інтернат у Житомирській області. У ньому проживають 85 дівчаток від 4 до 35 років. Через олігофренію вони не можуть доглядати за собою.

 

 

– З будь-якими дітьми складно налагодити стосунки. Тим більше, з дітьми із дитячого будинку. Ти можеш проявляти любов, але чи повірять вони? Адже це дуже закриті діти. Дівчатка дали нам кредит довіри і почали ставитися так, начебто завжди знали, – продовжує Ріккі. – Йшли до нас назустріч, обіймали, намагалися з нами говорити. Але ж для них це дуже нелегко.

 

 

– Я їжджу в цей дитячий будинок раз на місяць, – доповнює Лєночка. – І це для мене абсолютно святий день. Діти зустрічають нас так радісно, ніби знають усе життя. Міцно-міцно обіймають і цілують, куди прийдеться: у волосся, в обличчя, в руки, в капюшон. Хочеться їх порадувати і віддати свою любов. Я приїжджаю додому окрилена від спілкування з ними. І закликаю всіх приєднуватися і робити добрі справи.

 

Подарувати гарний настрій і трохи полегшити життя оточуючим дуже просто, запевняють новоканальці.